Фото ілюстративне
Щоразу після великого оновлення iOS чи Android, яке приносить на телефон чергову порцію "розумних" функцій, у соцмережах піднімається хвиля обурення. Користувачі говорять, що заряд смартфона все швидше тікає.
Хто ж у цьому винен? Через розвиток ШІ і через те, що його все більше залучають і запихають у різні функції гаджетів, то його одразу оголошують крадієм заповітних відсотків. Мовляв, нейромережі цілодобово їдять батарею, і з цим треба щось робити, пише NV.
Але якщо зазирнути під корпус сучасного смартфона, то не розумно казати, що нейромережі - це монстр. Це скоріше дуже вибагливий інструмент, яким треба вміти керувати.
Звідки взявся міф про зажерливість нейромереж
Операції, які виконує машинне навчання — це суцільна вища математика: мільярди множень матриць за секунду. Коли у 2017−2018 роках розробники тільки починали проганяти такі алгоритми через звичайні процесорні ядра (CPU) чи графіку (GPU), смартфони справді нагрівалися за лічені хвилини, а відсотки заряду танули на очах.
Однак чіпмейкери вирішили цю проблему апаратно. Усі сучасні процесори (від Apple A18 Pro до Qualcomm Snapdragon 8 Gen 3 та MediaTek Dimensity 9400) мають окремий блок, який називається NPU.
Це дуже вузькоспеціалізований співпроцесор. Він не вміє завантажувати вебсторінки чи малювати графіку в іграх, але вміє крутити математику нейромереж із мізерним енергоспоживанням. Обробка однієї й тієї ж фотографії через NPU потребує в 4−7 разів менше енергії, ніж якщо робити це через класичний процесор.
Тому коли ваш телефон розпізнає обличчя на фото чи вирізає об'єкт із кадру прямо в галереї, акумулятор майже не помічає цього навантаження.
Де насправді ховається споживання
Якщо NPU такий ефективний, чому батарея все одно сідає швидше? Проблема не в самому алгоритмі, а в тому, де і як він виконується.
Усі ШІ-функції в смартфоні діляться на дві групи.
Перша — це хмарний ШІ. Інструменти на кшталт ChatGPT, підсумовування тексту в Safari, генерація складних зображень чи обробка відео зазвичай відправляються на сервер. І ось тут криється головний споживач енергії - радіомодем (5G або Wi-Fi).
Щоб відправити запит і отримати відповідь, модем має вийти з режиму енергозбереження та працювати на високій потужності. Якщо ви перебуваєте в зоні слабкого покриття 5G, радіомодуль викручує підсилювач на максимум. Саме постійні мережеві запити до хмарних нейромереж, а не обчислення на самому телефоні, саджають батарею найшвидше.
Також є локальний ШІ та "фоновий паразит". Фішки на кшталт транскрипції голосу в диктофоні, генерації тексту в нотатках чи автовідповідей працюють прямо на пристрої. Вони не витрачають інтернет-трафік, але мають інший мінус: фонову індексацію.
Щоб смартфон міг миттєво знайти у вашій галереї "фото з собакою біля моря", він має постійно сканувати й описувати кожен новий знімок. Якщо ви зняли серію з сотні фотографій, NPU працюватиме у фоновому режимі кілька хвилин поспіль. Телефон не входить у режим глибокого сну (Deep Sleep), тому ви помічаєте невеликий нагрів і втрату 2−3% заряду в простої.
Як ШІ, навпаки, рятує акумулятор
Парадокс у тому, що той самий ШІ, якого звинувачують у швидкій розрядці, паралельно працює над тим, щоб її уповільнити.
Сучасні операційні системи використовують машинне навчання для предиктивного керування пам’яттю. Алгоритми вивчають ваші щоденні звички: наприклад, що о 8:00 ранку ви завжди відкриваєте навігатор, о 13:00 — соцмережі, а ввечері - YouTube. На основі цього система завчасно вивантажує з оперативки додатки, які ви точно не відкриєте найближчим часом, і тримає напоготові потрібні. Це економить цикли процесора, а отже й батарею.
Другий момент — оптимізація зарядки. Наприклад, в iOS та Android є системи адаптивного живлення. Вони аналізують, коли ви лягаєте спати та прокидаєтеся, забираючи навантаження з батареї: швидко заряджають телефон до 80%, "заморожують" процес на ніч і доводять до 100% за пів години до вашого будильника. Це продовжує хімічний ресурс акумулятора на роки.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
