На фото справа: Катерина Доцюк.
Книжковий клуб – вже давно вийшов за межі звичайного читання. Це місце, де можна познайомитися з людьми, говорити про важливе й дивитися на знайомі історії по-новому.
Катерина Доцюк, IT-спеціалістка, письменниця та модераторка чернівецького клубу “Lit_mole” розповіла, для чого організовує читацький клуб.
На зустрічах “Lit_mole” чернівчани вперше здибалися минулої осені й за цей час встигли поміркували над духовністю, сатирою, етикою та романтикою.
Хто така Катерина: ІТ-фахівчиня, модераторка, письменниця?
Чернівчанка Катерина Доцюк організовує книжкові зустрічі. Вона – молода письменниця, літературна критикиня, яка любить читати книжки з філософії та культурології. Працювала в ІТ-сфері, вивчає психологію, має магістерський ступінь із юриспруденції та бакалаврський – із програмної інженерії. Закінчила кілька літературних курсів, зокрема річний курс "Факультет".
Каже, що читання дозволяє їй бути ближчою до себе й не жити завченим життям. У школі прочитала книгу скандинавської письменниці, яка змінила її підхід до читання. Зауважує, що не вона знаходить книги, а вони знаходять її. Так сталося й із романом Семюела Бекета "Уот". Саме ця книга підтримала її в складний час і допомогла примиритися з фактом існування війни.
Уже в дорослому віці Катерина зрозуміла, що читати можна не лише тексти, а й людей. Саме таке "живочитання" привело її до письменництва. Наразі дівчина підготувала до друку свій перший роман. Раніше вже публікувала прозу малих форм – новели, а також поезію.
Книжковий клуб – спосіб розвинути зв’язки між людьми
Задум чернівецького книжкового клубу Катерини виник із бажання знайти тих, хто мислить так само, як вона, або ж має схожі вподобання. Дівчина переїхала з Києва до рідних Чернівців і привезла з собою ідею таких зібрань. У столиці вона відвідувала розмовні клуби, де вдосконалювала англійську, а вдома вирішила заснувати читацькі обговорення за інтересами.
“Відвідуючи письменницькі курси, зрозуміла, що мені цікаво читати серйозні класичні книги, але не наодинці, а з додатковою мотивацією – однодумцями, – розповідає Катерина. – Захотіла перетворити читання на спосіб розвинути зв’язки між людьми, зблизитися та глибше ділитися ідеями. Намагаюся, щоб заходи відвідувало невелике коло людей для якісного обміну думками. Наразі стабільно приходять чотири-п’ять читачів”.
Книжкові бесіди – підтримка українських і закордонних письменників
Фото: Катерина Доцюк.
Чернівчани збираються раз на чотири тижні, але планують організовувати зустрічі частіше. Обирають атмосферні кав'ярні, адже часом навіть інтер'єр може повести розмову в інше русло. Книгу для обговорення обирають інтуїтивно: зазвичай це не жанрові, а філософські чи психологічні твори з елементами інтелектуальних експериментів. Катерина часом під час вибору книжки відштовхується від рекомендацій західного літературного критика Гарольда Блума.
“Кожна людина через книгу відкриває себе, – ділиться дівчина. – Для мене вибір книги – це вибір співрозмовника, з яким говориш через текст. На одній з останніх зустрічей обговорювали книгу про пропаганду "Наративи масового ураження". Після її виходу в будинок письменника Артема Захарченка влучила ракета. Нашою зустріччю хотіли привернути увагу до автора, але й сама тема виявилася настільки актуальною та багатошаровою, що ми говорили дві години й розійшлися лише тому, що вже мусили. У подкасті "Запах слова" почула про іншу нішеву та стильну українську книгу – "Інтеліґент". Вона читачам також дуже сподобалася. Один із відвідувачів думав, що її написав наш сучасник, хоча твір видали ще у ХХ столітті. Таким чином ми допомогли перевідкрити письменника, який жив ще сто років тому”.
Книжкові зібрання – своєрідний вид групової психотерапії
На ілюстрації використано фото з видавництв і ресурсів Astrolabium, Goodreads, Read Ukrainian Books.
Катерина наголошує, що найцінніше в книжкових зустрічах – зміщення акценту на особисте проживання та сприйняття. Адже в текстах люди часто бачать відображення власних проблем, що є своєрідним видом психотерапії.
“Мали зустріч про Хорхе Луїса Борхеса – складного письменника, який інтелектуально експериментує в текстах, – веде далі Катерина. – Ми поговорили про його книгу й наче побували на сеансі з психотерапевтом, поділилися особистими речами, що є дуже сміливим. На зустрічах відкриваю для себе особистостей, які від природи є надзвичайно глибокими та ґрунтовно обмірковують філософські тези.
Як модераторка досі навчаюся й розумію, що часто не все йде за планом. Є страшний момент, коли всі замовкають, тож, залежно від динаміки зустрічі, намагаюся відчувати, як зацікавити людей. Стараюся говорити так, щоб це звучало по-новому.
Мотивація відвідувати клуб у чернівчан різна: хтось по-дружньому підтримує ініціативу Катерини; хтось приходить, аби прочитати те, що самостійно не осилив би; хтось намагається розвинути витончений смак до життя й бути уважнішим до себе.
Письменник і дослідник сикхської спадщини Амардіп Сінгх у своїй статті про вплив книжкових клубів на видавничу індустрію розповів, як завдяки таким обговоренням можна було відстежити кількість творів, написаних у "сентиментальному руслі", кількість книг, виданих винятково жінками або темношкірими письменниками, тощо. Відтак потреба в обговоренні та осмисленні створила своєрідний ефект книжкового клубу, який полягає в постійному дослідженні тенденцій.
А ще Катерина має рацію: література таки є способом дослідження людей, які пишуть книги, і тих, про кого вони пишуть. Дівчина бачить потенціал українського читацького та видавничого сегментів стати більш відкритими й доступними.
“Без сумнівів, нам потрібно підтримувати українських авторів і купувати книги наших видавництв, – зауважує дівчина. – Але не варто забувати й про те, що літературу потрібно робити доступною для широкого кола читачів. Маємо проблему: часом книги недоступні навіть в електронній версії. Тож на наших зібраннях часто пропоную для читання те, що людина може знайти, не витрачаючи надмірних коштів”.
Для читачів molbuk.ua Катерина підготувала дві добірки-рекомендації нетипових, але дуже атмосферних книг.
П’ять зарубіжних авторів для читання літнім вечором
Семюел Бекет – "Молой"
Девід Лодж – "Кампусна трилогія"
Вірджинія Вульф – "Орландо"
Тоніно Ґверра – "Сад забутих плодів"
Італо Кальвіно – "Якщо подорожній одної зимової ночі"
П'ять незвичайних українських книг, читаючи які, по-іншому сприймаєш літературу
Назарій Заноз – "Книга дивностей"
Леонід Скрипник – "Інтеліґент"
Юрій Андрухович – "Рекреації"
Тарас Прохасько – "FM Галичина"
Василь Кожелянко – "Срібний павук"
Чернівчани, залишайте й свої цікаві підбірки у коментарях. А поки можете почитати про те, чому книжкові клуби стали популярними серед чернівчан.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
