Божественним дивом вважають вірні і священики православного Миколаєво-Успенського собору в Коломиї цвітіння бутонів лілій на засохлих стеблах. Цілком сухі букети у п’яти жінок удома почали відживати після того, як кілька днів постояли біля чудотворної ікони Божої Матері Почаївської. Таке диво на Прикарпатті спостерігається вперше, хоча ікону до Коломиї привозили і раніше.
Чудотворна ікона в Коломийському Миколаєво-Успенському соборі перебувала на початку липня. Три дні біля образу правилися молебні, а вірні приносили білі і рожеві лілії – квіти Божої Матері. Від’їжджаючи, ігумен Никонор і двоє послушників, які супроводжували ікону, роздали лілії людям. При цьому наголосили, щоби ці квіти засушили і зберігали, адже вони увібрали від святого образу особливу силу, яка захищатиме оселі від лиха. Так само було і в Косові.
Чудеса являють, щоби люди навернулися до віри
Через два місяці, перед святом Успіння Пресвятої Богородиці, на сухих гілках білих лілій з’явилися молоденькі бутони, а на гілках рожевих – бруньки.
– Лілії, які роздавали послушники, люди розставили хто де: хто в святий куточок, хто на вікно, хто у вазу, – розповідає отець Юрій. – За два місяці без жодного підживлення лілії почали відживати. Це помітила одна з жінок. А опісля ще одна пригадала, що має великий букет лілій від послушників. Засушені гілочки вона тримала в пакеті у шафі. І всі без винятку лілії навіть у темряві випустили бутони. Ось у мене дві гілки з того оберемка. Уже два тижні лежать під склом і не в’януть.
Однією з перших божественне диво побачила мешканка Коломиї Галина Вівчарук, регент святодухівського церковного хору Косівського православного храму. Букет городніх рожевих лілій вона отримала з рук послушників у Косові. Відтак поставила вдома у вазу без води, і вже за тиждень лілії цілком висохли.
– 5 серпня я з хором поїхала до Почаєва, щоби послужити біля ікони, – згадує Галина Вівчарук. – Три дні ми там побули, а коли повернулися до Коломиї, я побачила, що вершки на ліліях позеленіли, а на сухих стебельцях з’явилися бруньки. Ми позбирали квіти й у інших жінок та разом з отцем Юрієм і хором вдома відслужили молебень і акафіст. Я дуже здивувалася, хоча знаю, що такі дива трапляються. Колись до міста навіть привозили ікону, в кіоті якої лілії випустили бутони. Вони були живими, бо живилися благодаттю образу. Але ніколи б не подумала, що таке може бути вдома. Це ж не храм Божий…
Лілії зазеленіли під час посту
Лілії почали зеленіти під час Успенського посту. Саме тоді від букетів ширився надзвичайно сильний, просто п’янкий аромат. Особливо він посилювався після 12 години ночі. Щодня пані Галина спостерігає за ліліями і помічає, що листячко не тільки не відмирає, а й росте. А на стовбурі з’являються нові бруньки, нові зелені паростки.
Вже чимало людей побувало у будинку Вівчаруків: хто вірить у диво, хто сумнівається... Якось зайшов подивитися чоловік, біолог за освітою. Він тільки й промовив: "Це аномалія. Звідки воно росте?" На що хазяйка відповіла: "Ні, це диво! Не можна все пояснити наукою".
– Це справді радість для нас, – каже отець Юрій. – Але що це послання означає, однозначно сказати важко. Думаю, це на добре. Насамперед Господь і Божа Матір являють дива, щоби люди навернулися до віри, щоби покаялися, почали робити добрі справи.
Розповів отець Юрій і про грецький острів Кефалонія, де таке диво відживлення лілій трапляється щороку. На Благовіщення Святої Богородиці люди приносять квіти і ставлять їх у кіот ікони Божої Матері. А за шість місяців лілії випускають такі самі, як і в Коломиї, бутони. А на Прикарпатті за таким явищем спостерігають уперше, і відбувається воно не біля ікони, а в домівках людей.
До речі, послушники всі лілії, що були біля чудотворної ікони, роздали вірним, у храмі їх не залишилося. А тепер, побачивши, як квіти відживають, вірні почали приносити гілочки назад до собору.
Ікона заплакала вночі
Нині, як розповідають священики, трапляється чимало випадків чудес. Часто плачуть, мироточать і кровоточать ікони, особливо на Східній Україні. А у будинку Галини Вівчарук цього літа цвітіння лілії – не єдине диво. За два тижні перед тим, як почав зеленіти сухий букет, тут заплакала одна з чотирьох великих ікон – образ Божої Матері Казанської.
Ікона Казанської Божої Матері у Галини Вівчарук з’явилася десять років тому. Жінка чомусь хотіла мати саме цей образ, але
довго не могла його знайти, оскільки він дуже рідкісний. А потім, уже й не пам’ятає сама де, купила звичайний плакат, вклала його під скло і в рамку. Священик його освятив, і відтоді ікона висить у спальні Вівчаруків.
Якось уночі пані Галина встала, щоби помолитися, і побачила, що стіна від ікони до підлоги мокра.
– Я спочатку не зрозуміла, що сталося, розбудила чоловіка, – каже Галина Вівчарук. – Ми зняли ікону, оглянули все довкола, бо до таких див обережно треба ставитися. Може, то з трубами щось сталося. Потім придивилися уважніше до образу і побачили патьоки на склі, але зсередини. Сліди розпочиналися на рівні очей Ісусика, а нижній край рамки був цілком мокрий. За годину все висохло, і сліду майже не залишилося.
А пізніше, коли пані Галина повернулася з хором із Почаєва, вона побачила не тільки те, що якась сила вдихнула в сухі квіти життя: на рожевій стіні під іконою Божої Матері Казанської з’явився помітний білий слід. Саме там, де образ плакав.
– Багато нині є див. Можливо, це для укріплення віри. А може, про щось застереження, – розмірковує жінка. – Розповідають, наприклад, що перед Другою світовою війною багато ікон плакали. А ще кажуть, що коли люди не плачуть, то ікони плачуть за наші гріхи. 

історична довідка
П’ять століть зцілює людей
У середині XVІ століття недалеко від Почаєва, у маєтку Орел, жила поміщиця Ганна Гойська. Якось через Волинь проїжджав грецький митрополит Неофіті й зупинився в маєтку Гойської. Жінка сердечно прийняла в себе високого гостя, а митрополит на знак подяки благословив її древньою іконою Богоматері із Предвічним Немовлям, що привіз із собою з Константинополя.
Тридцять років простояла ікона в замковій молитовні Ганни Гойської. А потім слуги почали помічати, що образ випромінює якесь незвичайне світло.
Чудотворну ікону Гойська пізніше подарувала Почаївському монастирю. 1791 року ікону перенесли в Успенський собор. А під час Другої світової війни, коли Почаїв захопили німці, ікону сховав у себе і зберіг її для нащадків протодиякон Стратонік. Чудотворна ікона вже протягом п’яти століть зцілює вірних.
Хресні ходи з іконою відбуваються у Почаївській Лаврі у дні святкування Успіня і Різдва Пресвятої Богородиці, а також 23 липня на свято у пам’ять заступлення Божої Матері за обитель 1675 року. 

до речі
Ікона Сухо-Калігорської Божої Матері – сота з чудотворних
Унікальну чудотворну ікону Сухо-Калігорської Божої матері на свято Трійці відкрила група дослідників Черкаського краєзнавчого музею. Вона стала в Україні сотою чудотворною іконою із зображенням Божої Матері.
Починаючи з ікони Володимирської Богоматері (ХІІ століття), яку до Москви вивіз Ігор Долгорукий, закінчуючи не так давно знайденою іконою Божої Матері, яку черниця Феодора подарувала Київському Свято-Введенському монастирю, кількість чудотворних образів, народжених українською землею, дорівнювала 99. Образ Сухо-Калігорської Божої Матері став ювілейним.
Варто зауважити, що первинний образ Сухо-Калігорської Божої Матері не зберігся. У 60-х роках минулого століття її викрали з храму села Суха Калігорка, і доля ікони донині невідома.
Нині є три канонічних копії ікони. Одна з них зберігається в храмі на Теремках. Її автор – П. Штромба. Найцікавіше, що дослідники і священики вважають, що саме ця копія, зроблена на початку минулого століття, перейняла всю чудотворну силу давнього образу. За численними легендами, біля ікони вірні зцілювалися від найстрашніших недугів, набожні підприємці отримували успіх у справах, а ті, хто покаявся, позбувалися душевних тягарів.
Вісім образів ожили
Вісім ікон нещодавно почали оновлюватися у Рівненській області в селі Чудель. Зокрема в будинку Марії Абрамчук на іконі з образом Ісуса Христа хітон з чорно-білого став яскраво-червоним, а німб – яскраво-золотим. На іншій іконі корона Діви Марії набула червоного відтінку. До того ж на образі з’явилося зображення хреста. Оновилися кольори давніх ікон і в родині Жуків. Навіть рамки і фольга почали виглядати новими. Священик місцевої церкви отець Сергій назвав таку подію неординарною, яка підтверджує розповсюджену в християнстві думку, що образи на іконах є живими